День подорожі: Субота, 5-го вересня, 1998. Київ, Україна

Вода. I аспірін. О хлопці, Що за ніч. Вперше у своїх подорожах я мав нагоду подивитися матч до 21-го ввечері напередодні міжнародної зустрічі. Північна Iрландія не має молодіжної збірної на цей час, а матч збірних до 21-го року у Португалії проводився у місці до якого потрібно було добиратися біля години від Опорто. Але тут у Києві я нарешті отримав змогу подивитися цю гру і рахунок 1:0 вселяв оптимізм, що і у грі основних складі перемога також буде за нами. Цього вечора ми перевели всю нашу нервову енергію у досить пізнє св'яткування у нічному Києві, внаслідок чого і потреба у аспірині!

Реклама

Матч молодіжних команд виявив всю політичну атмосферу, що на малому динамівському стадіоні і при невеликому скупченні людей давав всім змогу проявити себе у співі і почути спів інших. Найцікавіші моменти мали місце, коли росіяни потребували допомоги після зіткнень і багато хто з нас починали співати "Вічная пам'ять" або "Каліка, каліка, каліка Москаль!" Навіть міліція сміялася цього разу.

Але головною подією цьго дня був Великий матч. Я мав так багато нервової енергії, яка проходила крізь мене, що це було просто неймовірно. Я встав зранку того дня, щоб зустріти мого кузена, що прибував зі Львова а після цьго дістати квитки на матч. О другій годині пополудні ми знову були готові до рок-н-ролу. Одягнуті у наші традиційні вишиті сорочки і сонячні окуляри ми пішли через "Паб Джон Бул", що на Сагайдачного, через Червоноармійську на Хрещатик.

Всередині оновленого стадіону

Хрещатик був річю в собі, вся вулиця була перекрита для колісного транспорту і великі маси людей проходили в напрямку Майдану Незалежності. Весь майдан був переповнений прапорами і людьми у національних кольорах. Після прогулянки ми попрямували до нашого "київського офісу" - "Рок кафе", що недалеко від Майдану. Там було декілька наших друзів, які вже на нас чекали і готувалися до матчу, насолоджуючись нашим улюбленим напоєм - "Оболонь"! Скоро обличчя були розмальовані, співалися пісні і почуття піднесення наростало з кожним наступним моментом. Цьго разу в нашій групі були пребставники діаспори з Англії, Шотландії, Німеччини і Канади.

Як-тільки годинник пробив п'ть ми попрощалися з вродливими молодими дівчатами, що працювали в барі і на Метро попрямували на стадіон. На ескалаторі, при виході з метро, ми почули спів якихось російськох болільників. Леся з Німеччини і я вирішили, що з цим щось потрібно зробити і ми почали співати "Червона Калина". Як-тільки ми закінчили перший куплет ми вже більше не чули росіян, так що я до загального задоволення вигукнув "Добре вони вже тихі!" Величезна маса людей на площі перед стадіоном просто зачаровувала.... виглядало на те що стадіон буде переповнений! Ми пройшли читири кордони міліції і національної гвардії, перед тим як були допущені власне до стадіону. У натовпі ми зустріли ще декілька друзів і попрямували до входу у наш сектор мимо сектору з росйськими болільниками, яких охороняла міліція. Кожен нерв мого тіла був напружений і наелектризованість повітря була просто відчутною. Коли я нарешті пройшов останню перевірку міліції і досягнув трибун - там панувала захоплююча атмосфера, а у нас все ще було 45 хвилин до початку матчу.

Лобановський і Суркіз молодший на тренуванні

Незабаром російські болільники почали співати і веселитися і ми побачили як збірна Росії вийшла розігріватися. Як-тільки вони вишли на поле Українські фани почали свистіти і висміювати гравців. А як повинен був себе почувати Андрій Канчельскіс? I як-тільки наші хлопці з'явилися на полі натовп зашумів і наш барабан залунав все голосніше і голосніше.

Стадіон все наповнювався і напруження все наростало і як-тільки годинник сягнув позначки 7, шум зріс ще більше. I коли всі 82,000 на стадіоні піднялися зі своїх місць, команди вийшли на поле, заграла музика і ми почали співати наш гімн - це був Він - Момент на який ми чекали з миті, коли цей матч було анонсовано!

Росіяни розпочали гру. Анатолій Бишовець раніше сказав, що якщо його команда витримає українські атаки протягом перших 20 хвилин то тоді вони будуть в кращому становищі. Але не цього разу! Українці були в атаці і російська команда була застана зненацька тактичним ходом Сабо. Попов і Скаченко були висунуті вперед, а Ребров і Шевченко відтягнуті назад і широко розставлені. Ребров бігав як одержимий і на 14-й хвилині м'яч було переведено на Попова, який обіграв Канчельскіса. М'яч після його удару описав дугу над вийшовшим з воріт Харіним і опинився у сітці воріт. Ми вели 1:0! На 25-й хвилині ми спіймали росіян на контргрі і після перехоплення м'яча вийшли 4 на 3. М'яч був відіграний до Скаченка, який спокійно перекинув м'яч над Харіним і той гарно приземлився у воротах- 2:0! Ми ледве могли в це повірити! Багато шансів залишалося невикористами але відчуття було таке, що це буде наш день!

Хлопці веселяться...

Протягом перерви ми вийшли в прохід купити ще "Оболоні" і поговорити про матч. Я познайомився з одним тернополянином і ми розговорилися. Кожен був у прекрасному настрої і розмова була про 4, 5 і навіть 6:0!

Другий тайм був складніший ніж ми сподівалися. Росіяни засвоїли урок з першого тайму і грали краще, але надалі не могли створити серйозних моментів біля наших воріт. А на додаток Українська збірна контролювала пербіг гри. Але по закінченні 60-ти хвилин гри сталося нещастя. Незначне зіткнення надало росіянам право на виконання вільного удару недалеко від нашого штрафного майданчика. Власне незадовго до цього в команді Росії була зроблена заміна - був введений Мостовий для привнесення іскри у гру команди. Його погано прикрили і він був перший при добиванні м'яча. Рахунок став 2:1 Гра тривала.

Росіяни сприйняли гол як сигнал до атаки але їхній тиск довго не тривав. I скоро українці знову були в атаці і в пошуках перможного голу. I вони його здобули на 74-й хвилині, коли Ребров випередив Харіна у штрафному. Професійний фол! Червона картка! Пенальті!

Св'яткування

Ребров увігнав м'яч в сітку і стало 3:1! Вечірка розпочалася!

Ребров пропустив добру нагоду коли завдав удару, після яког м'яч вилетів зі швидкістю 100 миль на годину і попав у хрестовину, і я думаю це був Скаченко, хто пробив недалеко від дальньої стійки коли можна було забити. Правду кажучи ми мали вже забити 5 або 6 м'ячів до цього часу.

Пізніше, на 87-й хвилині, ще один вільний удар, майже з того самого місця, що і попередній і м'яч в наших воротах 3:2. Росіяни забили м'яч престижу, але це їм нічого не дало, їх час підходив до кінця. Після декількох доданих хвилин рефері просигналізував закінчення гри і св'яткування почалося знову! Ми залишалися на стадіоні співаючи доки міліція не попросила нас покинути стадіон. Ми повільно розпочали свій вихід, співаючи і танцюючи всю дорогу. А за межами стадіону ми знайшли гарне місце і співали і танцювали трохи більше, роблячи навіть експромти з коломийок!

Незабаром від'їзджала російська команда. Гравці виглядали розгромленими у всіх відношеннях, дехто відвертав свої голови, щоб небачити нас, махаючих прапорами і співаючих "Червона Калина". Коли вони від'їхали ми попрямували на Хрещатик, величезной прапор майорів у повітрі, ми віталися і потискали руки зустрічним перехожим.

На Майдані я нарешті зустрівся з деким з Українського Iнтернту і після розмови з ними я повернувся у "Рок Кафе" де і св'яткував до закриття кафе о 4 годині ранку. I протягом вечірки ми дивилися огляд на Євроспорті. Iсландія-Франція 1:1! Прекрасний результат, про який можна було лише мріяти! Що за чудовий, магічний і захоплюючий день для того Щоб бути Українцем!

Таблиця після першого туру...

Зміст Щоденника про Український Футбол

Інформатція від Ярослав Ярмола - Україна п. Росія (англіска мова)