День подорожі: Субота, 27-го березня 1999 року, Париж, Франція

День коли Українці штурмували Бастілію!

Я прибув у Париж у четвер і провів вечір сповіщаючи про присутність українців у Парижі. Я був одягнутий у футболку київського Динамо і ми з моїм паризьким другом Вадимом закінчували вечір у дружній розмові переходячи з одного бару у інший. Ми мабуть були в хорошому стані, якщо о сьмій ранку наступного дня ми ще не були у ліжку!

Белгійскі Українці!

У п’ятницю ввечері я спустився у готель де ночував наш британський контингент ...якщо так можна сказати. Після привітань, деякі з французів повернулись і ми попрямували на стадіон Чарлетті, де відбувався матч молодіжних команд. Це, як згодом виявилось було помилкою оскільки наші хлопці не були на висоті того вечора. Чотири голи Трезеге видавалось подавили нашу команду. Ми всі бажали щоб це ніколи не повторилось, особливо завтра! Але після матчу ми всі попрямували у паб і св’яткували цілу ніч розважаючись у декількох пабах із досить бурхливим виконанням Українських народних пісень.

Але у суботу відбувалося те, на що ми всі і очікували. Після зустрічі на площі Тараса Шевченка, що на Сан Жермен де Прес у самому серці Парижа, ми всі попрямували на Бастілію, щоб зустрітися з масами. Я залишився з декількома французькими і німецькими українцями і як-тільки ми увійшли у станцію метро то одразу прибув потяг. Але голоснішим ніж шум потягу був стук барабана який лунав із самого ж потягу. Ми випадково сіли у той же потяг що і британські українці! Що за вдача! Вагон аж хитався від нашого підстрибування і я певен що наш спів було чути далеко за межами підземки як то Гаре дю Норд! Як хтось підмітив ми вже взяли половину Бастілії! Перше питання; Як Гнатів переходить дорогу? Він щупакує на іншу сторону!

Українці штурмують Бастілію!

Я хотів їсти тому перейшов вулицю, досить довго порозмовляв із барменом і кількома місцевими працівниками. Бармен справді мав відчуття, що Франція має деякі проблеми, і сказав, що йому подобається стиль Динамо і що вони переможуть у Лізі Чемпіонв цього року. Інші працівники бару були трохи більше...гмммм....патрітично настроєні!

Незабаром підійшов час йти на стадіон і ми пішли на метро і попрямували на Стат де Франс. Перед власне стадіоном ми мали досить довгий променаж поки потрапили на нього. Це чудове відчуття - спостерігати як ми йдемо, а ми робили це стильно, співаючи і розвіюючи величезний український прапор щонайменше 20 футів завдовжки і 10 футів шириною! І коли ми досягнули входу все будучи на піднесенні ми пройшли крізь ворта на стадіон! Підйом вгору приблизно на 50 метрів, через наплив народу і усвідомлення того, що це найкращий стадіон з тих на яких я мав привілей побувати. Стат де Франс може бути краще описаний лише самою французькою: Une plus grande spectacle!

Але ся малювались!

Зайнявши свої місця, ніхто не міг би бути незворушним до енергії, що перетікала через стадіон. І як-тільки масивний телеекран увімкнувся і показав гравців, що виходять з роздягалки через тунель і хвилююча музика пролунала, стадіон ожив! І скоро знову ми кричали Ще не вмерла Україна на цілий світ! Та мушу визнати, що Марсельєза також була чудова. Але все про що я думав коли слухав це, була Інгрід Бергман...!

Французи розпочали матч і відразу ж захопили ініціативу в грі. Мануель Петі, Юрій Джоркаеф і Ніколя Анелька всі мали значні шанси на протязі перших п’ятнадцяти хвилин. Французи переважали нас по всіх параметрах! Але незабаром після того як українські захисники знайшли свою гру ми почали робити гострі випади у грі. Самотнім попереду був Сергій Скаченко, підтримуваний Сергієм Ребровим та Андрієм Шевченко. Нажаль Скаченко не вражав своєю грою і був взагалі безпомічним під пильним оком помічника головного арбітра, який дуже погано визначав оффсайд. Найбільшою його помилка була зроблена у штрафній Бартеза, у якій багато з нас вважають було принаймні пенальті. Не призначено. Наступних п’ятнадцять хвилин було достатньо подій перед тим як Українці захопили перевагу і штурмували французькі ворота протягом закінчення першого тайму.

У перерві матчу я вийшов із трибуни і розмовляв із кількома друзями, перед тим як зіткнувся із старшим чоловіком із північної Франції. Він народився в Україні і у семирічному віці його забрали нацисти для роботи у таборах. Після війни, у віці приблизно 10 років, він вирішив попрямувати у Францію де і прожив дотепер. Його очі наповнювали сльози коли він розповідав, що означає для нього цей матч, Україна і українці радісно вітаються тут - у столиці Франції.

Гимн

Після перерви, украінці вже не були так легкі як наприкінці першого тайму. Але французів очевидно вже більше не боялись. Наш захист розбивав і зупиняв кожен французький рух навіть не даючи підстав похвилюватись. Кожен французький удар по вортах, якщо він був в площину воріт, спрямовувався просто на Олександра Шовковського. Французи були так нейтралізовані, що прийшов найвищий час для українців захопити ініціативу і реалізувати свою перевагу у грі. І тричі ці сподівання були близькими до реалізації. Удар головою Головка був чудом знятий Бартезом з лінії воріт, а вже через п’ять хвилин Шевченко нарешті почувся вільно в грі і показав чому він вважається одним з найкращих форвардів у світі. Спочатку він взяв м’яч на лівий фланг, протанцював між двома захисниками, увірвався у штрафний майданчик де чудово з підкруткою пробив так, що Бартез повинен вважати себе щасливим, що йому вдалося підставити долоні. І у вирішальному моменті матчу інший французький захисник був нарешті пробитий гострим прокидуванням м’яча від Реброва до Шевченка, що виводило останнього один на один з Бартезом. У таких випадках кожен буде готовий поспорити на свій будинок, що Шевченко заб’є гола, але цього разу його удар був відбитй воротарем Монако та збірної Франції. Як ви можете здогадуватись французькі газети проголосили Бартеза героєм матчу за таку гру.

Із фінальним свистком, всі 2000 Українців вибухнули радістю і св’яткування розпочалося! Французи не могли приховати свого розчарування і більшість вважала, що вони були на межі поразки. Українська команда підійшла туди де ми сиділи, всі гравці взялися за руки і виконали три глибоких поклони як знак вдячності за підтримку...чудовий момент...перед тим як піти у роздягалку з відчутним задоволенням. Після досить довгого співу ми всім гуртом рушили на забаву і розважались скільки могли! Хто не був би задоволений, а навіть щасливий після рахунку 0 - 0 з Чемпіонами Світу на їх полі?

Сердечна подяка і вітання слід висловити Французьким Українцям за всю важку роботу, яку вони виконали організовуючи чудову програму но вік-енд для всіх українців з цілого світу, хто відвідав матч. Там були Українські болільники з Франції, Англії, Шотландії, Німеччини, Бельгії, Іспанії, України, Бразилії, Канади, Сполучених Штатів і Австралії про яких я точно знаю і можливо навіть ще звідкись!

Це була зустріч яка запам’ятається на все життя!

Таблиця після четвертого туру...

Зміст Щоденника про Український Футбол

Інформатція від Ярослав Ярмола - Франція п. Україна (англіска мова)